Хто з Братства не знає околиць Комарна,
Де села чистенькі і добрі дороги,
Де дівчина кожна, як квіточка, гарна,
А хлопець у хлопця, як явір розлогий!
Де знайде, хто вміє, ліси вікодавні,
Поляни таємні, печери понурі,
Останки окопів, могили преславні,
Розвалені башти, розкинені мури!
В такій то країні, на скелі високій,
Де вітер з орлами веде розговори,
Красується замок, грізний, бистроокий
І пильно сторожить і доли і гори.
Шуміли довкола бурхливі століття,
Татарські негоди, турецькії громи,
Та замок не дався, продержав страхіття
І спас аж донині лицарські хороми.
Який же це замок - спитаєш цікавий,
- Що досі дід Хронос його ще не згладив?
Це славна із сили, а сильна зі слави
Родинна садиба князів Скоропадів.
переписати поему на диск